Для херсонських аграріїв знайшлись хороші партнери

Як повідомляє сайт УКРАЇНСЬКИЙ БІОЕТАНОЛ :

Уже минуло чимало часу від старту «кукурудзяної кампанії» Микити Хрущова. Відійшли у небуття роки, коли батьки називали дітей Кукуцаполь (скорочення від російського – «Кукурудза – царица полей»). Забуваються й часи, коли над полями літав «кукурузник» (український літак АН-2) і сільська дітвора, яка випасала худобу, із захопленням його зустрічала. Як би там не було, але пропаганда, яку затіяв М. Хрущов, дала свої результати, в Україні кукурудза прижилася. Завдяки розвиненій генетиці й технології вирощування кукурудзи, українські сільгоспвиробники досягли значних успіхів в отриманні високих показників врожайності. Кукурудза стала однією з основних зернових культур, яку активно використовують у харчовій, тваринницькій, промисловій та медичній галузях.

Нині вирощування кукурудзи в Україні, де агросектор залишається найбільш динамічною та перспективною галуззю української економіки, отримало новий поштовх: через нестачу палива, аграрії звернули увагу на виробництво біоетанолу. Мабуть, вже ні для кого не секрет, що однією з найперспективніших серед всіх інших культур для  виробництва альтернативного палива, а саме біоетанолу, є кукурудза. Кукурудза здатна забезпечити урожай зерна понад 100 ц/га практично в усіх зонах України. Адже кукурудза після картоплі друга за вмістом крохмалю, проте вона має перевагу, оскільки більш технологічна для виготовлення біоетанолу як палива. Середній вихід біоетанолу з кукурудзи  складає 471 л з 1 т сировини. Окрім того, кукурудза не вибаглива, її можна вирощувати на всіх типах ґрунтів, вона один із найкращих попередників багатьох культур сівозміни. Врожайність ярих зернових культур, висіяних після кукурудзи, підвищується на 25–35%.

Наявність в Україні значних сировинних ресурсів для виробництва біопалива та кількості родючої землі дає змогу зайняти місце серед лідируючих країн по виробництву біоетанолу. В перспективі Україна може стати поставником сировини для країн з розвинутим виробництвом рослинного пального, але краще орієнтуватися на власну переробку з замкненим виробничим циклом.

Деякі експерти вважають, що варто розвивати автономне енергопостачання АПК, простіше кажучи, дати змогу сільгоспвиробникам самим виготовляти для себе паливо. Але пересічний український фермер просто не в змозі організувати міні-завод біоетанолу для власних потреб. Наприклад, у США існують фермерські кооперативи, які купують обладнання з виробництва етанолу для спільного користування. В України є свій вихід, оскільки ряд спиртових заводів простоюють. Потрібно лише вкласти кошти у їх модернізацію, наприклад, як це зробили вірменські інвестори на Тернопільщині – відновили ДП «Зарубинецький спиртовий завод» та переобладнали його на виробництво біоетанолу. Таким чином, у нас може виникнути довголітнє стратегічне партнерство між українськими аграріями і виробниками біоетанолу на взаємовигідних умовах. Тобто переробники можуть замовляти майбутній урожай у сільгоспвиробників. Відповідно аграрії зможуть планувати площу посівів і будуть впевнені у її реалізації.

СТАНЬТЕ ПЕРШИМ КОМЕНТАТОРМ

Your email address will not be published.


*